Проповідь п.В.Хаустова на Римлян 13:11-14 "ПОРА ПРОБУДИТИСЯ ВІД СНУ!" (на 1-шу неділю Адвента)

Проповідь пастиря Віктора Хаустова №066-1-Б на Римлян 13:11-14 на 1-шу неділю Адвенту у громаді ВСІХ СВЯТИХ УЛЦ у Харкові 2 грудня 2018 року на тему «ПОРА ПРОБУДИТИСЯ ВІД СНУ!»

СЛУХАТИ АУДІО ПРОПОВІДЬ

Олексій Венеціанов (1780-1847). Сплячий пастушок.

Римлян 13:11-14:  

11 І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.  

12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла.  

13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,  

14 але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!  (Переклад Івана Огієнка)

Інші читання: Єремії 33:14-18, Матвія 21:1-9,

                     Гімн № 2 „Прийди, прийди, Месіє наш!”

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Дорогі брати та сестри, сьогодні буде проголошено Слово Боже із послання апостола Павла до Римлян, розділ 13, вірші з 11 по 14...

Іван Тихий (1927-1982). Прийом у піонери.

     Колись я чув дуже гарну проповідь на цей текст, і тепер я її завжди пригадую, коли читаю ці вірші. Дозвольте, я повторю той приклад, який використав інший пастор. Він пригадав те, що сталося в його дитинстві. До школи приїхав гіпнотизер. Для того, щоб зрозуміти, наскільки ця подія була сенсаційною, треба дещо нагадати. По-перше, це було за радянських часів, а тоді гіпнотизери та екстрасенси справді були дивиною. По-друге, зустріч відбувалась у сільській школі. Отже, можна уявити весь захват дітлахів, коли почалося шоу. І менші діти, і старшокласники засинали за командою гіпнотизера, але все одно виконували його команди: чи то про щось розповідали, чи то щось робили, як, наприклад, переходили через річку (дівчата при цьому піднімали спідниці, щоб їх "не намочити"). Решті дітей в залі було дуже весело, але як неприємно були вражені ті дівчата та хлопці на сцені, коли нарешті, за командою гіпнотизера, вони просипалися. Все що їм ввижалося, вони зазвичай не пам’ятали, як після сну. Їм також одразу не було зрозуміло, чому вони на сцені та чому над ними сміються. Отже, вони почувалися ніяково, їм було навіть соромно.

     Кожному із нас є чого соромитися – чи не так? Уявіть себе на сцені на місці юнака чи дівчини. Що я тут такого наробив? Можливо, я щось наговорив: чи щось непристойне, чи виказав секрет, чи розповів про свій поганий вчинок, чи просто показав своє справжнє ставлення до когось із друзів чи вчителів?...

Sven Richard Bergh (1858-1919). Сцена гіпнозу.

     Що ж, коли ми спимо, коли ми знаходимося під гіпнозом – ми собою не керуємо. Коли ми спимо – то ми у своїх снах потрапляємо в дуже чудні, дивні ситуації, також нам часто сняться якісь нісенітниці чи навіть непристойності. Чому? – Бо у сні ми собою не керуємо. Те саме відбувається і під гіпнозом, тільки при цьому хтось, в кращому разі тільки лікар-психіатр, в гіршому – гіпнотизер та із ним цілий зал, цілий цирк спостерігає за тим, що ви робите чи кажете. До речі, гіпноз чи гіпнос буквально перекладається як сон.

     Що ж, якщо ми навіть діти Божі, якщо ми знаємо яким чином маємо поводитися, як і що ми повинні казати, всередині нас завжди є щось, що хотіло б керувати нашими словами та вчинками. Це „щось” хоче, щоб ми вчиняли по-іншому, щоб ми ходили легшим шляхом, аніж нам наказує Бог. І, якщо ми навіть залишаємося стійкими та вірними Богу у своїх вчинках та словах, нам практично неможливо дотриматися цієї чистоти у думках. Нам важко втриматися, принаймні, від гріховних пожадань. Але інколи ми не витримуємо цих спокус та починаємо вже і робити щось заборонене заповідями. І, дуже прикро, коли ми перестаємо це помічати та, як ті сновиди, спочатку починаємо щось робити безконтрольно, починаємо грішити, а потім цей гріх та нелюбов до ближнього входить у звичку.

Владімір Любаров (1944; російський художник українського походження). Сеанс гіпнозу.

     Але Святий Павло та Святий Дух закликають нас: „Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону. І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну.” (Рим.13:8-11а).

     Пора пробудитися від сну, пора вийти з-під гіпнозу світу, із-під гіпнозу гріха! Прийшла пора, як далі каже Павло, „відкинути вчинки темряви та зодягнутися у зброю світла”! (в12б).

     Пробудитися від сну – на що ще схожий сон? Із чим його ще порівнюють? Часом із смертю? Сон, здається, м’якшим. А смерть… – Саме слово говорить за себе.

Jean-Bernard Restout (1732-1797). Сон Морфея. 

     Не один митець, не один поет, не один філософ задумувалися над схожістю смерті зі сном... І ми також інколи говоримо подібним чином про тих, хто помер та про тих, хто спить. „Спить, як убитий”. Або про мертвого кажемо „усопший”, „покійний”, тобто, „той, хто упокоївся” – подібно до того, хто спокійно собі спить. Але що там казати про наші побутові вирази, про порівняння між сном та смертю у митців та поетів, коли навіть Слово Боже говорить про сон та смерть подібним чином!

     Згадаймо початок історії про воскресіння Лазаря. Господь говорить: „Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.” (Ів.11:11б-14).

Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус плаче за Лазарем.

     Що ж, наша мова багата. І ми можемо пригадати різні вирази, які описують щось несподіваним чином. Кожен народ любить та шанує власну мову, але є визнані класичні мови, які вплинули на інші. Одна із таких – грецька – мова культури, мова яку ще кілька поколінь тому необхідно було знати, щоб називатися освіченою людиною. Але важливіше, що це справді благословенна Богом мова – хоча б тому, що Новий Заповіт було написано саме давньогрецькою... І, якщо ми навіть і не володіємо нею, то все одно знаємо багато грецьких слів, що потрапили в нашу мову. Ми також знаємо хоча б імена великих давньогрецьких письменників, філософів чи полководців. Ми знаємо із Греції декого, кого навіть насправді й не існувало! Наприклад, давньогрецьких богів: Зевса, Афродиту-Венеру, Арея-Марса... Кожен бог, як вважали греки, відповідав за щось своє: Афродита із своїм сином Еросом-Амуром – за кохання, Марс-Арей – за війну; Посейдон-Нептун керував морем. Ну а за сон відповідав... бог Гіпнос. Гіпноз!

Evelyn De Morgan (1855-1919). Ніч та Сон. 

     Що ж про нього відомо? Фахівці з міфології говорять: „Гіпнос – бог сну, син Ночі і брат Смерті, брат богинь долі мойр та богині помсти Немезиди. На Сон і Смерть ніколи не дивиться Сонце. Гіпнос спокійний, тихий та прихильний до людей на відміну від своєї сестри Смерті.” Уявляєте, сімейка? Сон-Гіпнос і справді найкращий серед дітей Ночі! Порівняймо ж його із сестрами: Помстою та Долями, що невблаганно приводять на зустріч із іншою сестрою – із Смертю...

John William Waterhouse (1849-1917). Брати Сон та Смерть.

     Що ж, Святий Павло, який, будучи євреєм по плоті, будучи вихованим як фарисей, виріс не в Ізраїлі, але в грецькому оточенні, досконало володів грецькою, прекрасно знав і грецьку міфологію, і грецьку літературу. І Павло, разом зі Святим Духом, закликає членів християнських парафій і в Давньому Римі, і в сучасному Харкові „пробудитися від сну” – пробудитися від духовного сну, щоб не проспати нам спасіння, бо воно близько, бо з кожним днем ми наближаємося до зустрічі із Господом Ісусом.

Гіпнос. Давньогрецька та давньоримська скульптура.

     Отже, „пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах...” (в.11б-13). Апостол спонукає нас відкинути всі вчинки, що є частиною нашої темної сторони, нашої гріховною природи. Святий Дух заохочує нас пробудитися та побачити, наскільки гріх бридкий. Хоча, коли ми, як та пташка, перебуваємо під гіпнозом Змія-Диявола, гріх здається приємним. Але що є сімейною справою мами-Ночі та її діточок: Сну, Помсти та Долі? – Зло та Смерть! І чи не нагадує це нам інше „злочинне угрупування”, про яке говорить вже Біблія: Гріх, Диявол та... Смерть? І чи легко нам із ними боротися? Чи можемо ми їх перемогти? Неможливо, а особливо смерть!

Йога́нн Ге́нрих Фю́сслі (1741-1825). Нічний жах.

     Але якщо ми не будемо спати? Але якщо ми „відкиньмо вчинки темряви” – гульню та пияцтво, які природно ведуть до перелюбу, розпусти, сварок, заздрощів? І, тим більше, коли ми „зодягнімось у зброю світла”, то...

    – Все одно неможливо перемогти гріх та смерть!? Певно, самі ми на таку перемогу не здатні. Але що це за зброя чи броня світла, про яку говорить вірш 12? Відповідь у 14-му вірші: „зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!” Зодягніться у Христа! А в іншому місті Павло говорить: „Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!” (Гал.3:26-27). І Хрищення – не єдине таїнство, яким приходить до нас Господь. Христос також приходить до нас тілом та кров’ю Господньої вечері, щоб ще краще зодягнути нас у броню праведності та зробити щит нашої віри ще міцнішим!

Pieter Bruegel the Elder (1525–1569). Країна лежнів.

     І Господь також направляє нас у земному житті. Він навчає нас також „догодження тілу не обертайте на пожадливість!” Чи ми не маємо догоджати тілу? Безумовно, ми повинні перейматися належним станом нашого тіла. Це дуже добре, коли ми підтримуємо тіло доброю їжею та гарними напоями. Але це проблема, якщо ми об’їдаємося та пиячимо, коли таке догодження тілу стає пожадливістю та причиною хвороб та смерті. Бог створив людину чоловіком та жінкою, Він поблагословив їх плодитися та розмножуватися, але це гріх коли пожадливість веде до перелюбу, до зловживання одне одним. Господь дарував нам час для відпочинку! Пам’ятаєте загадку: „Що у світі наймиліше?” Відповідь: „Сон!” Але це недобре, коли ми, зловживаючи відпочинком, ледарюємо та коли ми впадаємо в духовний сон, коли ми забуваємо і Бога і ближнього.

Зінаїда Серебрякова (1884-1967). Спляча Катя.

     Отже, брати та сестри! Пробудімося ж від сну та „зодягні[мо]ся Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертай[мо] на пожадливість!” Амінь!

„І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!” (Фил.4:7) Амінь!

Зінаїда Серебрякова (1884-1967). За туалетом.