Проповідь п.В.Хаустова Івана 20:19-31 "МИР У ВОСКРЕСЛОМУ ГОСПОДІ" (на 1-шу неділю по Великодню)

Проповідь пастора Віктора Хаустова на Івана 20:19-31 на 1-шу неділю після Великодня на тему «МИР У ВОСКРЕСЛОМУ ГОСПОДІ» (№046-1-Б).

Виголошено: 14 квітня 2007 року та 26 квітня 2020 року в Громаді ВСІХ СВЯТИХ Української Лютеранської Церкви у Харкові.

Інші читання: Йова 19:25-27, 1 Івана 5:4-10, Псалом 85 „Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи!”

Гімн № 38 „Христос воскрес!”

 ДИВИТИСЯ ВІДЕО ПРОПОВІДЬ

Бенджамін Вест (1738-1820). Увірування Хоми.

Івана 20:19-31:

19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!

20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.

21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!

22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!

23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!

24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.

25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!

26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!

27 Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!

28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!

30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.

31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його! (Переклад Івана Огієнка)

Джеймс Тіссо (1836-1902). З'явлення Ісуса учням при столі в кімнаті з зачиненими дверима.

Благодать вам тамир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Це традиційне благословення ви звикли чути на початку проповіді. І так доволі часто вітаються апостоли на початку своїх послань. В цьому вітанні говориться про те, що ми отримуємо – благодать та мир; та від Кого ми це отримуємо – від Бога-Отця та від Ісуса Христа. Цей мир і ця благодать приходять до нас через Слово. І сьогодні буде проголошено Слово Боже із Євангелія від Івана, розділ 20, вірші із 19 по 31. Святий Іван оповідає нам тут про те, як Ісус об’явився учням після Свого Воскресіння у неділю, та як потім ще через тиждень Він об’явився їм вже у присутності апостола Хоми.

Караваджо (1571-1610). Увірування Хоми.

     Коли ж Ісус обидва рази з’являється в кімнаті за зачиненими дверима, вітається Він однаково: „Мир вам!”. Строго кажучи, в сьогоднішньому Слові Божому Господь говорить „Мир вам!” тричі. Така увага нашого Господа до цього виразу має нас зацікавити. Отже, подивимося на ці вірші та взагалі на наші стосунки із Богом та нашим ближнім через призму цього вітального виразу: „Мир вам!”.

     Ми звикли думати про мир як про щось дуже добре на противагу війні. Кілька останніх десятиліть минулого століття ідеологи підкреслювали, що ми мали бути вдячні партії та уряду, по-перше, за перемогу у Великій Вітчизняній війні; а по-друге за те, що ми уникаємо найгіршого – ядерної війни. Але так сталося, що найбільш болючі проблеми, які ми пережили за останні 20 років, прийшли від нас же самих. На нашу країну не впали американські атомні бомби, але багато життів та мир у тисячах сімей забрав „мирний атом” Чорнобиля. Ніхто не завойовував країну, територія якої дорівнювала 1/6 частині суходолу. Вона розпалася сама. І, як ми всі бачили, ніяка війна не руйнувала українську економіку в 90-ті роки.

David Roberts (1796-1864). Зруйнування Єрусалиму армією Тита 70 року (1850). 

     Отже, чи не показують ці приклади, що є зло всередині нас? Чи не маємо ми боятися, найперше, не зовнішніх проблем, а того, що в нас самих? Як на державному рівні, так і на особистому? Святе Письмо називає це зло, що є всередині нас, різними словами: гріх, переступ, беззаконня, повстання... Отже, гріх – це повстання проти Бога. Гріх – це стан війни проти Бога. Гріх – це страх перед карою Божою. Гріх – це приреченість на смерть. Гріх – це відсутність миру із Богом, із ближнім, із самим собою.

     Люди ж завжди мріяли і мріють про мир. Кожен уявляє собі цей мир трохи по-різному. Хтось раніше виходив на демонстрацію із гаслом: „Ні – нейтронній бомбі!”. Хтось тепер протестує: „Ні – війні в Іраку!”. Інші виходять на площі із переконанням, що тільки їхній політичний кандидат дарує лад, спокій і мир у державі... Хтось намагався чи намагається кудись втекти від проблем світу, від безкінечних політичних, релігійних та економічних катаклізмів. Але це все важче й важче робити. А навіть раніше, коли ще була можливість втекти від офіційної влади, щоб вільно хазайнувати, то, все одно, на нових землях завжди приходилося воювати із іншими. Так американські піонери стикалися із індіанцями, а перші колонізатори Слобожанщини – із татарами.

Сергій Васильківський (1856-1917). Козак на варті. Козача левада.

     Отже, миру майже ніколи неможливо досягнути, про нього тільки мріють.

     І сьогодні я вам розповім одну притчу про те, яким чином різні люди уявляють мир. Один цар вирішив провести конкурс серед живописців. Переможцю пропонувалася велика нагорода. Завдання було таке: найкращим чином змалювати картину миру. Коли минув час, що був відведений на виконання конкурсних робіт, то всі запрошені на виставку були вражені багатьма чудовими роботами. Тут були і різноманітні пейзажі: величне спокійне море на тлі якого ви помічали білосніжний вітрильний корабель; і прекрасні гірські види – снігові вершини, білі хмарки та зелені долини; хтось змалював озеро, по спокійній гладі якого плавали лебеді; хтось річку на березі якої молодь влаштувала пікнік; інший намалював африканську саванну, де поруч відпочивали та дивилися лагідно одні на одних леви та антилопи.

Едвард Хікс (1780-1849). Царство миру (1829-30).

     Інші захоплювалися виконанням чудових натюрмортів: квіти, блюда із фруктами, чи просто багато сервірований стіл із різноманітними, зокрема непісними, стравами. Інші, більш помірковані, малювали чи то затишний дворик, чи то прекрасну молоду дівчину, що грала на фортепіано. Вибрати переможця було дуже важко. Дехто вже робив ставки: що ж вибере цар? Але вибір царя приголомшив всіх. Його увагу привернула невеличка картина. На ній була змальована буря. Це була гроза в гірській місцевості: вітер нагинав чи навіть ламав дерева, гірська річка, вода в якій прибувала, все зносила на своєму шляху; в небі сліпила зір блискавка. Буря була намальована так переконливо, що глядачам здавалося – вони чують грім. Але в затишному місці, під горою ви бачили невелику хатинку, у віконечку якої було затишне світло. Певно, під час бурі мешканці хатинки почувалися, наскільки це можливо за тих умов, у безпеці.

Thomas Kinkade (Сучасний американський художник). Буря з блискавками.

     Чи не є ця притча найкращою ілюстрацією для передачі стану християнського миру? Ми не можемо розраховувати на те, що в цьому світі обставини складуться так, що ми ніколи не будемо відчувати страху, розчарувань, сумнівів... Але серед усіх негараздів цього світу перебуваємо в мирі, ми захищені, якщо ми із Господом. Так, як під час Потопу в ковчегу був захищений Ной із своєю родиною. Так, як були захищені євреї, коли, втікаючи від єгипетської армії, переходили через Червоне море. Так, як почували себе захищеними та щасливими учні Ісусові, коли Він об’явився їм у кімнаті за зачиненими дверима, де вони до того сиділи налякані, боячись переслідувань юдейських лідерів.

     Господь несподівано й чудовим чином з’являється в цій кімнаті та вітається: „Мир вам!”. Це звичайне єврейське вітання, яке має глибокий сенс. І, хоча Новий Заповіт написаний грецькою, думаю майже всі догадуються як би це звучало єврейською: „Шалом Алейхем” або, буквально „Мир на вас!”. Тобто мир на нас буквально „падає” або дарується нам зверху, від Бога. І в Біблійному контексті коли промовляється слово „мир” – мається на увазі, в першу чергу, мир із Богом. Бо, якщо наші стосунки із Богом побудовані правильно, тоді все інше нам додасться. І відновив ці стосунки із нами належним чином Сам Бог у Христі.

Карл Генріх Блох (1834-1890). Обід в Емаусі.

     Отже, привітавшись „Мир вам!”, Христос показує учням Свої руки та бік. Це надзвичайно важливе свідчення євангеліста. По-перше, таким чином Письмо переконує нас у реальності тілесного воскресіння. І Христос переконує учнів і нас двічі, показуючись спочатку всім апостолам у відсутність Хоми, другий же раз Господь навіть говорить, щоб маловірний апостол доторкнувся до відцвяшних ран та до рани від списа на боку. По-друге, ця історія нагадує, якою ціною Господь примирив нас із Богом. Про це пророкував ще Ісая: „Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” (Іс.53:4-5). 

Тіціа́н Вече́лліо (1488 чи 1490-1576). Покладання Христа до гробу Йосипом Ариматейським та Никодимом.

     А Святий Павло та Святий Дух запевняють нас: „...тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. Він бо наш мир, що зруйнував [...] ворожнечу Своїм тілом” (Еф.2:13,14а,в).

І цей мир до вас, дорогі брати та сестри, приносить Святий Дух. Він приносить нам мир через Слово. Також цей мир Божий приходить у вашому хрищенні та в таїнстві Господньої Вечері, де із хлібом та вином та в хлібі і вині тілесно присутній Сам наш Господь Ісус Христос. Цей мир дарується нам разом із прощенням наших провин. Тому Ісус і говорить учням: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!” (в.21-23).

Рафаель Санті (1483-1520) або послідовник Рафаеля (копіїст?). Паси вівці Мої (1515).

     Це Добра новина! Бог хоче прощення всіх ваших гріхів. Навіть наша колишня повна невіра чи глузування із Господа. Навіть наше сьогоднішнє маловірство. І сьогодні Слово Боже свідчить нам про прощення такого маловірного – апостола Хоми. Але, щоб отримати прощення – його треба попросити... Щоб просити – треба знати де і в Кого просити...

     Дорогі брати та сестри! Розіп’ятий та воскреслий Господь посилає і нас свідчити про Себе! Він хоче, щоб всі прийшли до пізнання правди! Ісус заохочує вас ділитися вашим християнським миром із іншими! Христос хоче, щоб ви приводили ваших друзів та рідних до спільноти прощених, до церкви, де ваші друзі пізнають мир Божий! Амінь!

Отже, „нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!”(Фил.4:7) Амінь!

Seghers, Gerard (1610-1651). Христос-Потішитель.