Християнський гімн "В ВІФЛЕЄМІ, У МІСТЕЧКУ" №009 зі СЛУЖЕБНИКА Української Лютеранської Церкви (2003 року).
Слова C.F.Alexander (1818-1895),
Переклад: Український Євангельський співаник, Станіславів, 1933.
Музика IRBY, H.J.Gauntlrtt (1805-1876).
Церковний рік: Різдво.
Текст:
1.
В Віфлеємі, у містечку, де провадив зорі шлях,
Де матуся породила Немовлятко у яслах,
Мати чиста Марія, Немовлятко-Месія.
2.
Хоч Він Бог, Владар всесвіту, та з небес долі зійшов,
І, замість колиски, ясла в стайні тій Собі знайшов.
І в убогих Він батьків без гріха життя провів.
3.
Через все Своє дитинство Спас батькам служив, коривсь.
Він любив Свою матусю, був слухняний і моливсь.
Тож і ми своїм батькам будьмо втіха, як Він Сам.
4.
Наш Спаситель, взір дитячий так, як ми, і Він зростав,
Був малий, і як дитина плачу й сміху Він зазнав.
Він сумний, як ми сумні, а радий, як ми втішні.
5.
Ми Його і ще побачим з ласки Отця доброго;
Він за нас, дітей, все просить в Небі у Отця Свого.
Він туди дітей веде, де потіха всім буде.
6.
Але вже не в бідній стайні при волах та при ослах,
А побачимо Ісуса при Отці у небесах.
Там, уквітчані в вінки, засіяєм, мов зірки.
У розділах АУДІО та ВІДЕО ви можете познайомитися із виконаннями гімнів та частин літургії в нашій Громаді, а у розділі ІНШІ ДЖЕРЕЛА ми подаємо записи християнських співів, які зроблені в інших парафіях нашої Церкви.
А на ТЕКСТОВІЙ сторінці цього розділу ви можете ознайомитися із порядком Головного та інших Богослужінь зі «СЛУЖЕБНИКА УЛЦ», інші обряди служб, які в нашій Громаді використовуються на зборах не в «День Господній» (тобто, не в неділю), але на інших служіннях у будні дні в Церкві чи вдома. Також подаємо тексти та ноти деяких гімнів, які є у вжитку в нашій парафії та в інших громадах УЛЦ.
Окремий розділ виділено для пояснення важливості Літургії (як відомо, значення цього слова – «привселюдне Богослужіння»). Лютеранська Церква традиційно є літургійною, бо в центрі її життя стоїть служіння Слова і Таїнства. Це відбувається за заповіддю нашого Господа Ісуса Христа та в злагоді із апостольською доктриною (Мт.28:18-20, Мт.26:26-28, Дії 2:42, Кол.3:16). Лютеранська Церква реалізує цю волю Божу використовуючи здорові традиційні літургійні форми, які набуті Новозаповітною Церквою впродовж майже 2000-х років її історії (хоча багато традицій укорінені ще в служінні Скінії та Храму).
Ці традиції є благословенням для Церкви, бо дозволяють проводити служіння впорядковано. Адже Слово Боже також говорить: «Бо Бог не є Богом безладу, але миру»(1Кор.14:33). З іншого боку, використання певної літургійної форми не є таким законом, який повинен нав’язуватися вірним. Звідси в лютеранстві є багатство різноманітних літургійних традицій. Хоча вважається, що одному церковному тілу (синоду або об’єднанню церков) доречно дотримуватися єдиного обряду хоча б з тієї точи зору, що це дає краще відчуття спільноти Церкви. Також збереження літургійної ідентичності допомагає й збереженню й лютеранської віросповідної ідентичності.
З погляду ж історії, Лютеранська Реформація XVI ст. відбулася в контексті західнообрядового Християнства. Відповідно, була використана краща частина й літургійної спадщини Західного Християнства. Коли в 1920-х роках на Галичині та Волині виникло Українське Лютеранство, тоді були використані й відповідні зразки спадщини Східної Церкви. Так Теодором Ярчуком була укладена реформована Літургія Івана Златоустого, яка й нині використовується в літургійному житті відродженої УЛЦ. Д.Дж.Веббер зауважив, що Т.Ярчук «зробив для Східної Церкви те, що Мартін Лютер зробив для Західної Церкви, коли в 1523 році підготував "Formula Missae", євангельський перегляд Римської меси того часу».
Якщо вас глибше цікавить питання: «Чому Лютеранська Церква є Літургійною Церквою», то читайте однойменну статтю Д.Дж.Веббера, Передмову і Вступ до СЛУЖЕБНИКА УЛЦ та інші матеріали.
Пастир Віктор Хаустов