Проповідь п.В.Хаустова Якова 1:2-15 "Не будьмо двоєдушними у випробуванні" (на 1-шу неділю Великого посту)

Пастор Віктор Хаустов. Проповідь №021-1. 1-ша неділя Великого Посту.

Тернопіль, Семінарія Святої Софії, Каплиця Христа-Викупител, 6 червня 2006р.

Харків, Громада Всіх Святих, 16 березня 2008р.

СЛУХАТИ АУДІО ПРОПОВІДЬ

Якова 1:2-15:

 2 Майте, брати  мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

 3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

 4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.

 5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.

 6 Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

 7 Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

 8 Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

 9 А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,

 10 а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,

 11 бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

 12 Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

 13 Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

 14 Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.

 15 Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. (Переклад І.Огієнка)

Інші читання:  1М. 3:3-24, Матвія 4:1-11, Псалом 1 (Блажен муж...).

ілюстрація: David Teniers the Younger (1610-1690). Спокуса Святого Антонія.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

     Дорогі брати та сестри! Сьогодні буде проголошена проповідь на Слово Боже із соборного послання Святого Якова, 1-й розділ, вірші із 2 по 15. У 1-му ж вірші послання автор, звісно, вітає читачів. А віталися грецькою зазвичай таким чином: „Радійте!”. І вже у 2-му вірші говориться про те, як наша радість має виявлятися: „Майте, брати  мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування” (в.1). Чомусь, коли читаєш ці вірші в громаді, то на ваших обличчях особливої радості з приводу перспективи „впадання у випробування” не видно... Але у першу неділю Великого посту доречно оцінити те, як ми проходимо випробування.

     Отже, далі Святий Яків та Святий Дух пояснюють, чому ми маємо радіти, якщо навіть переносимо випробування: “Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.” (в.12).

     Випробування, екзамени, тести – ми, зазвичай, не любимо проходити їх... Але змушені. Життя постійно тестує нас. Перевіряє наше тіло на витривалість під час фізичних навантажень, тестує наш організм на здатність переносити різноманітні хвороби, випробовує нашу психіку в умовах постійних стресів нашого постіндустріального та інформаційного суспільства.

Albrecht Samuel Anker (1831-1910). Шкільний екзамен.

     Але нерідко ми й самі намагаємося пройти якусь перевірку, розраховуючи на певні виграші в разі вдало складеного іспиту. Наприклад, ми можемо отримати нову посаду чи змінити місце роботи та, водночас, і покращити свій матеріальний стан, і отримати більше поваги в суспільстві. Добре, коли при цьому ми виходимо на новий творчий рівень, коли можемо реалізувати наші здібності найкраще. Чудово, коли всі ці аспекти співпадають. Це – ідеал. Але як часто цей ідеал справджується? Здається, не завжди...

Charles Frederic Ulrich (1858-1908). Під час уроку в школі.

    Частіше ми буваємо розчаровані. Причини цих розчарувань як у нас самих, так і в інших. Інші – це наші ближні, тобто, вороги та конкуренти в безкінечній ланці випробувань, у цих перегонах – ім’я яким – життя. Ми нерідко програємо, бо хтось інакший є розумнішим, талановитішим чи більш привабливим зовні. Це тоді, коли все по-чесному. Ну, як ми вже з’ясували, ідеальних випадків у цьому світі не буває. Складається враження, що треба бути катастрофічно тупим, щоб намагатися виграти за правилами. Зазвичай виграє той, хто вдало застосовує нечесні прийоми: підкуп, протекцію, допінг чи інше шахрайство...

     І що нам робити, якщо ми маємо так звану „проблему”, що „заважає” досягти успіху в цьому гріховному світі, – що якщо ми маємо чутливе християнське сумління? І, якщо ми не дозволяємо собі атакувати конкурента відверто, то, принаймні, маємо повне моральне право на захист. І використання таких запобіжних засобів може захистити нас від шахрайства інших.

Мікельанджело Мерізі да Караваджо (1571-1610). Гравці в карти.

     Отже, у свою чергу, ми нерідко змушені випробувати, тестувати своїх ближніх. Чесно кажучи, саме наші найближчі люди – друзі, дружини чи чоловіки, а також діти, – приносять нам найбільше неприємностей та розчарувань. Поговоримо конкретно про друзів. Працюючи в одній фірмі, друг, просуваючись по службовій драбині, допомагає іншому, забезпечує йому протекцію. Вони йдуть разом, як то говориться, в одній команді, але на певному етапі, завжди у найбільш несприятливий момент, один із друзів може скористатися слабкістю іншого, для того щоб самому досягти найвищої мети. Знайома ситуація?

Жан Оноре́ Фрагона́р (1732-1806). Поцілунок потайки.

     Інша типова ситуація. До кого найчастіше уходять чоловіки від своїх дружин? – До дружини найліпшого друга. Або це жінка уводить чоловіка своєї найкращої подруги? Формулювання залежать від погляду (жіночого чи чоловічого), але суть одна: гріх – порушення шостої заповіді.

     Тому маємо приглядатися до друзів, випробовувати їх. З роками ми стаємо настільки досвідчені, що навіть слово друг використовуємо надзвичайно обережно, замінюючи його більш нейтральними визначеннями – товариш, знайомий, сусід, приятель тощо. У Тернополі часто приходиться чути польське слово колєга.

Jan Havickszoon Steen (1626-1679). Лікар та хвора.

    Отже, у мене років 20 тому також був знайомий, чи то – колега. Свого часу він стажувався по психіатрії. Психіатри ж та психологи, як відомо, використовують багато різноманітних тестів. І от мій колега дізнався про дуже надійний тест на чесність. Застосовувати його рекомендується до нових друзів. Суть випробування полягає в тому, що ви просити позичити у друга певну суму, а згодом віддаєте її, поклавши зайву купюру. Бажано, щоб це були купюри одного номіналу, а кількість їх має бути 7-8-9. Середньостатистична людина не може оцінити таку кількість банкнот одним поглядом. Отже, уважно перерахувавши гроші, чесна людина віддасть вам зайві, нечесна ж зробить вигляд, що не помітила помилки. Звичайно, різниця має бути більш-менш суттєва. Отже, мій колега якраз познайомився з новим “другом”, як йому здавалося – із чудовою людиною. Але цей друг був настільки добрим, ... що це вже виглядало дуже підозрілим. Тому мій колега позичив у нього 80 радянських карбованців, віддав же 9 “десяток”. 10 карбованців тоді дещо важили, але ідея була така: якщо ви втратили 10 карбованців, то ви втратили тільки 10 карбованців. І це набагато краще, аніж ви б отримали нечесного друга. Як то говориться – “за все у житті треба платити, і найдешевше розплачуватися грішми”. І ось мій товариш віддає ці 90 карбованців замість 80-ти. Але його новий друг бере ці гроші та відкриває свій гаманець, куди намірюється їх покласти. Бачачи це, молодий психолог мало не кричить: “Перерахуй, а може я поклав менше!” Але його друг, посміхаючись, відповідає: “Нащо? Я ж тобі вірю”, та кладе 8 “десяток” у гаманець, змішуючи їх із своїми грішми.

Marinus van Reymerswaele (1497-1567). Міняльник з дружиною.

     Визнаємо чесно, що така легковірна людина, як новий друг мого знайомого, в грошах частіше програє, аніж виграє. Можливо, із плином років, і цей хлопець перестав так безоглядно довірять людям. Гроші ж, як відомо, люблять, коли їх уважно перераховують. Нас же занадто часто дурять, тому навіть найбільш наївні оптимісти стають обережнішими. Це стосується не тільки матеріальних питань. Коли ми чуємо щось нове та сенсаційне, нерідко перша реакція – недовіра. Життя навчає нас мистецтву скептицизму. Це – нормальна філософія у цьому світі.

     Погано тільки, коли ці погляди розповсюджуються і на духовну сферу. Погано, коли це стосується недовіри до Слова Божого, невіри в єдиного Творця неба та землі, сумнів у прощені заради жертви Христа, а також нехтуванням святого життя. Але ж “хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.” (в.6б-8). Серйозне застереження? Як показує досвід, ми схильні проявляти двоєдушність та відпадати від віри в часи випробувань. Коли ми стикаємося із важкими проблемами, ми якимось „геніально-парадоксальним” чином поєднуємо сумнів, невіру в Бога із звинуваченням Того ж Бога в наших поневіряннях та проблемах.

Лукас Кранах Старший (1472-1553). Рай (1450).

     Тому Святий Яків та Святий Дух навчають: “Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.” (в.13). Слово Боже кидає нам наші ж звинувачення назад: “Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.” (в.14-15). Більшість проблем народжується із пожадливості. Згадаймо Єву, що пожадала “добрий”, як їй здавалося, плід.

Jan Massijs or Jan Matsys (1510-1575). Давид і Вірсавія (1562).

     Згадаймо царя Давида, що заглядався на Вірсавію, що купалася... “Пожадливість [...] народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть”. Так Давидова пожадливість призводить до смерті Урії, до смерті дитини, що була зачата у перелюбі, до багатьох проблем у державі, кожна із яких, певно, тягла за собою смерть, смерть та смерть...

Пітер Ластман (1583-1633). Давид дає листа Урії.

     Ну а як же стати тією “блаженною людиною, що витерпіла пробу”, як отримати “вінець життя” від Господа (в.12)? Як сконцентруватися та нарешті хоча б одного разу пройти випробування без помилок? Але чи цього буде достатньо? Трохи нижче у Якова читаємо: “Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає” (Як.2:10) Але ж тоді ми не здатні виконати такі нереальні умови тесту! Ми не маємо права на жодну помилку! І ми не маємо ніякого шансу на шахрайство чи підкуп. Адже Бог всезнаючий. Його неможливо одурити. Так само, як і підкупити. По-перше, Він не потребує підкупу, по-друге, що більш важливо, Він ненавидить нечесну гру. І на що ми можемо сподіватися? – Нема на що? – Але ж залишається ще один шлях – протекція.

     Так, у нас є досконалий Захисник, Заступник перед Отцем Небесним. Наш Господь, Ісус Христос, будучи Богом і людиною водночас, пройшов всі випробування так, як не можемо їх подолати ми. На відміну від Адама, Він не спокусився у пустелі, коли Його намагався звести Сатана. Він пройшов не тільки ці тести, але, як говорить Писання, і всі інші випробування протягом всього Свого земного шляху абсолютно без помилок. І Христос дарує нам цю Свою безпомилковість, забираючи від вірних всі їхні помилки. І тому насправді нас не повинні лякати проблеми, із якими ми щодня, щогодини стикаємося.

Gheorghe Tattarescu (1820–1894). Спокуса в пустелі.

     Ми знаємо, що Бог вірний Своїм обітницям. Ми знаємо, що всезнаючий Господь бачить в вас своїх викупленців – і ви ними є! Той, Хто порахував нам навіть усе волосся на голові, Той знає й всі наші гріхи, навіть найпотаємніші. Але Бог не зараховує їх нам заради Голгофської жертви Свого Сина. Бог виправдав нас у Христі. Бог не зарахував вам ваші колишні переступи. Чи захочете ви його випробовувати, чинячи нові гріхи? Певно, ви боїтеся, що ваших сил недостатньо для того, щоб вести святе життя, для того, щоб знести всі випробування? І, якщо ви думаєте так, то це – правильно. Але з вами – Господь! І, будьте певні, Він дасть вам сил, твердості і мужності перенести й найскладніші випробування. І, якщо ви боїтеся, що не знесете їх, пам'ятайте, що „вірний Бог, [...] не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її” (1Кор.10:13).

David Teniers the Younger (1610-1690). Спокуса Святого Антонія. Хенріх Хоффман (1824-1911). Портрет Христа.

      Отже, тримаймося Слова Божого, яке говорить: “Майте, брати  мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву.” (в.2-6а). Амінь!

 „І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!”Амінь!